Дрон представляється сам
Літак на карті має транспондер, який повідомляє, хто він і куди летить. Дрони довго не мали нічого подібного. Проте з січня 2024 року в Європейському Союзі дрон із маркуванням класу від C1 до C3 мусить у польоті сам передавати свою ідентифікацію та місцезнаходження. Це називається Remote ID, а в США виконання подібного правила вимагають з березня того самого року.
Жодної особливої мережі для цього немає. Дрон використовує Bluetooth або Wi-Fi — те саме радіо, яке кожен носить у кишені, — і приблизно раз на секунду каже: ось мій серійний номер, ось реєстраційний номер мого оператора, я тут, на такій висоті, з такою швидкістю, лечу ось туди. А ось тут стоїть пілот або місце, звідки я злетів.
Це чує і телефон біля паркану, і приймач на даху. Тільки не дуже далеко: Bluetooth — не радіо на десятки кілометрів. Хто хоче бачити дрони над своїм селом, тому потрібна антена поблизу.
Шляхів передачі при цьому більше. Технічний стандарт знає чотири: старіший Bluetooth 4, Bluetooth 5 зі збільшеною дальністю, Wi-Fi beacon і Wi-Fi NAN. Європейська норма не допускає старіший Bluetooth як єдиний шлях, тож приймач, який слухає тільки його, може дрон зовсім проґавити, навіть якщо той летить просто над ним. Тому наш уміє слухати на всіх чотирьох.
Маленький комп’ютер біля вікна
Приймач — це Raspberry Pi, комп’ютер завбільшки з колоду карт. Bluetooth у ньому вбудований. Але більшість дронів у Європі передає через Wi-Fi або Bluetooth 5 зі збільшеною дальністю, тож до нього додають один USB-адаптер Wi-Fi; без нього станція чує тільки Bluetooth, але може почати роботу одразу, а адаптер отримати пізніше.
Програму приймача ми написали самі, за стандартом, і встановлюється вона однією командою. Одразу після встановлення вона скаже, що насправді вміє ваше залізо: яка у вас версія Bluetooth, чи впорається він зі збільшеною дальністю, на яких діапазонах слухає Wi-Fi-адаптер. Більшість людей цього про свій комп’ютер не знає, та й не мусить.
Ми подумали й про речі, які з дронами не пов’язані. Інтерфейс, через який комп’ютер виходить в інтернет, приймач ніколи не перемикає й не переналаштовує, тож ніхто не відріже собі власне підключення. Якщо на тому самому комп’ютері вже працює інша програма для дронів, наша не б’ється з нею за радіо, а слухає поруч. А в її власних журналах немає ні серійних номерів, ні місцезнаходження дронів, лише кількості й час.
Чи добре слухає приймач, покаже панель. «Стан приймача» словами каже, чи станція просто зараз чує дрони, лише слухає чи затихла. Тиша сама собою не є несправністю: дрони не літають весь час. Тому панель порівнює сьогоднішню тишу з тим, якими зазвичай бувають перерви між польотами протягом тижня, і лише коли вона незвично довга, напише, що станція затихла. Станцію, яка не працює, показано окремо, щоб це не плуталося з тим, що просто ніхто не літав.
Поруч — тиждень у цифрах: польоти за днями, години, коли літають, і скільки повідомлень надійшло яким радіошляхом щодня. Там видно, чи окупився той Wi-Fi-адаптер.
Панель, яку бачите тільки ви
Те, що зловить станція, на map.flights бачить лише її власник. Не інші користувачі й не відвідувачі карти. Публічно про дрони не виходить нічого: ні карти, ні серійного номера, ні місцезнаходження. Власник бачить усе, бо це розшифрував його власний приймач, — і тільки це: коли той самий дрон почує інша станція, її запис до нього на панель ніколи не потрапить.
Угорі — «Просто зараз», 3D-карта дронів, яких станція чула за останні дві хвилини. Кожен висить на своїй висоті на тонких нитках до землі, тож одразу видно, над яким місцем він летить і як високо. Пілота ми малюємо шпилькою з кільцем довкола, а між ним і дроном проходить лінія з виміряною відстанню. Дрони, почуті кілька годин тому, лишаються на карті точкою на останньому місці, забарвленою залежно від того, як давно це було.
Нижче — польоти дня: скільки їх було, скільки різних дронів, найвищий і найдовший політ та часова шкала, на якій кожен дрон має свій колір. Кнопка «Відтворити весь день» запускає всі польоти дня разом в одній 3D-сцені — у десять, шістдесят або триста разів швидше. Тишу між польотами програвач пропускає, тож цілий день над станцією минає за кілька хвилин, а коли два дрони летіли одночасно, кожен розлітається своїм кольором.
За серійним номером ми впізнаємо виробника. Модель за ним не вгадуємо: публічної таблиці з чіткою ліцензією, яка б це казала, не існує, тож біля дрона стоїть лише те, що він сам про себе передав.
Станція може й змінити власника. Новий тоді побачить лише те, що вона зловила відтоді, як стала його, а польоти попереднього залишаться для нього прихованими. І не кожен запис — справжній політ. Такий, з яким не впорався б жоден реальний дрон, — з висотою, що стрибає швидше, ніж здатен набирати будь-який мультикоптер, або з кружлянням по колу довше, ніж тримає акумулятор, — панель позначає як недостовірний і до рекордів дня не зараховує. Нічого при цьому не видаляється.
Один політ у розборі
Клік по польоту відкриває його на окремій сторінці: трек у 3D із завісою до самої землі, програвач і моменти польоту. Зліт, найвища точка, найшвидша ділянка, місце найдалі від пілота і кінець запису. Клавіші від 1 до 5 одразу переносять туди камеру. Зупинений політ запам’ятовує час в адресі, тож збережене посилання наступного разу відкриє саме цю секунду.
Під картою — барограма, висота над рельєфом упродовж усього польоту, а поверх неї пунктирна лінія на 120 метрах. Це межа відкритої категорії, у якій літає більшість дронів. Лінія там лише для орієнтиру: в іншій категорії або над високою перешкодою дрону можна й вище, а цього станція з передачі не визначить. Тому в нас ця лінія нікого ні в чому не звинувачує.
Дрон повідомляє не одну висоту, і жодна з них не є висотою над землею під ним. Висоту з GPS відраховують від математичної форми Землі, барометрична змінюється з погодою, а останню дрон рахує від місця, звідки злетів. Над пагорбом будь-яка з них може відрізнятися від дійсності на десятки метрів. Тому висоту над рельєфом ми обчислюємо з власної цифрової моделі місцевості, а повідомлену малюємо поруч тонкою лінією. Ми їх ніколи не змішуємо.
Трек можна показати й точками окремих повідомлень, забарвленими за висотою над рельєфом або за швидкістю. На них видно, де повідомлень бракувало, де дрон висів на місці, а де прискорився. А камера вміє стежити за дроном, летіти за ним або подивитися очима пілота — з того місця, де він стояв, угору на дрон.
Цілий день над вашою станцією минає за кілька хвилин: тишу між польотами пропущено, а дрони, що летіли одночасно, розлітаються кожен своїм кольором.